Не цурайся мене, підійди,
Дай-но руку, дай поглянуть в очі!
В ті, де смуток вершить тмі,
В злій, проклятій ночі!
В ті , де жила колись любов,
Всі прокляття вона руйнувала,
А тепер поселилося зло.
Зло і біль...і проклята зрада!

Очі, очі -- дзеркало душі!
Вірний друг і проклятий зрадник!
Все підтримку шукаєшь в них,
А знайдеш лише біль образи!

Ти звільнись від усіх перешкод!
Всі образи в собі подолай!
І для добрих людей назавжди,
Двері в серце відкривай!

Не цурайся мене, підійди,
Дай-но руку, дай заглянуть в очі,
О!!! Вже добрими стали вони?
У пітьмі непроглядної ночі
Як дві зіроньки світять мені,
І прощення благають невпинно!
А прщення не буде, іди!
Не гай часу! Я - вільна!

Ти спробуй пташку в клітку заховати,
Примусити співати спробуй ти,
Сумні її ті очі не сховати,
Я знаю, не ховатимеш і ти!

Ти відкриваєш хвіртку, наче скриню!
Ти відпускаєшь пташку? Ні! ховаєш!
І без сумління, совісті, спокійно,
Пташині душі ти у пастку закладаєш!

Коли ж на волі опинилась пташка,
Свободи вже напилась повні груди,
Згадала вроду свого ката!
Пожалкувала, що не полетіла туди!


Хіба ж вона винна, що вже покохала?
Хіба ж вона знала, що в нього нова?
Нещасною була, нещасною стала,
Цей день пережити повинна вона!