Ти спробуй пташку в клітку заховати,
Примусити співати спробуй ти,
Сумні її ті очі не сховати,
Я знаю, не ховатимеш і ти!

Ти відкриваєш хвіртку, наче скриню!
Ти відпускаєшь пташку? Ні! ховаєш!
І без сумління, совісті, спокійно,
Пташині душі ти у пастку закладаєш!

Коли ж на волі опинилась пташка,
Свободи вже напилась повні груди,
Згадала вроду свого ката!
Пожалкувала, що не полетіла туди!


Хіба ж вона винна, що вже покохала?
Хіба ж вона знала, що в нього нова?
Нещасною була, нещасною стала,
Цей день пережити повинна вона!