Як би життя, вас на увсебіч, не розкидало,
Ти пам’ятай друзів своїх, бо ж їх так мало.
Найкращих друзів, найліпших друзів не забувай.
Ти тільки спам’ятай…

Як до школи ходили ми утрьох,
Як літали у мріях до зірок,
Як сварились й не хтіли пробачать,
Ну, а потім не знали що сказать, як сказать.
Це усе не треба забувать.

Ми підросли, роки пройшли, дні проминули,
Але лише друзів своїх ми не забули.
Найкращих друзів, добріших друзів не забувай.
Ти тільки спам’ятай…

Як ви грали у своєму дворі,
Як гуляли з обіду до зорі,
Як ходили у подорож разом,
І співали в сусідів під вікном.
У дворі співали всі разом.