Это было словно сон,
Я хочу, чтоб снился он,
Повторялся вновь и вновь,
Унося мою любовь.

Далеко, туда за моря и океаны,
В те далекие края, исцеляя мои раны.
Не смотрю назад, позади лишь ночь в пустыне,
А иду вперед, там простор и небо синее.

Это было словно сон,
Мне вчера приснился он,
Так хочу я всё забыть
И начать сначала жизнь.

Всё с нуля начать и расправить гордо плечи,
И опять встречать на закате этот вечер.
Не смотря назад, позади лишь ночь в пустыне,
И идти вперед, где простор и небо синее.

Як би життя, вас на увсебіч, не розкидало,
Ти пам’ятай друзів своїх, бо ж їх так мало.
Найкращих друзів, найліпших друзів не забувай.
Ти тільки спам’ятай…

Як до школи ходили ми утрьох,
Як літали у мріях до зірок,
Як сварились й не хтіли пробачать,
Ну, а потім не знали що сказать, як сказать.
Це усе не треба забувать.

Ми підросли, роки пройшли, дні проминули,
Але лише друзів своїх ми не забули.
Найкращих друзів, добріших друзів не забувай.
Ти тільки спам’ятай…

Як ви грали у своєму дворі,
Як гуляли з обіду до зорі,
Як ходили у подорож разом,
І співали в сусідів під вікном.
У дворі співали всі разом.